Я МОЛЮСЯ ЗА ТЕБЕ, УКРАЇНСЬКИЙ СОЛДАТЕ!
З останніх номерів «Сільських новин» ми захоплювались вчинком працівників культури Віньковеччини, які попри небезпеку подарували святковий настрій тим, хто захищає нас на далекому сході. Від імені дашківчан, щиро дякуємо Вам, за доброту та душевність, яку Ви подарували нашим землякам у період свят.
Уже більше року незалежність та суверенітет нашої держави оберігають і відстоюють мужні й відважні воїни, які зважились на сміливий крок у своєму житті – захищати життя інших громадян, цілісність нашої любої Батьківщини. Одним із тисячі сотень військових, які в даний час знаходяться на сході нашої держави є Гончарук Ігор Володимирович – виходець із села Дашковець.
26 січня учні 4 класу разом із своїм класоводом Старосуд Антоніною Степанівною організували зустріч із Ігорем, до якої готувалися досить довгий період часу. Антоніна Степанівна доклала масу зусиль аби зустріч пройшла у теплій дружній атмосфері. У святково прибраному актовому залі на воїна-героя чекали учні початкових класів, вчителі та керівництво школи. Коли молодий чоловік переступив поріг дитячий гамір стих, діти піднялися і почали голосно аплодувати, радісно зустрічаючи захисника нашої держави. Здається,Ігор зніяковів, не очікував, що діти так тепло його зустрінуть.
Четвертокласники та Антоніна Степанівна заздалегідь підготували фото презентацію про ранні шкільні роки Ігоря, перші кроки у військовій діяльності, навчання у Кам'янець-Подільському ліцеї з посиленою фізичною підготовкою, Київській національній академії внутрішніх справ, де навчався на факультеті підготовки експертів-криміналістів, про перші роки роботи на різних посадах, які були безпосередньо пов’язані з військовою діяльністю. Антоніна Степанівна з гордістю розповідала про свого учня, а нині – героя, а на пам'ять про нашу зустріч подарувала йому аплікацію, яку Ігор виготовив будучи другокласником. Зав’язався діалог. Учні дістали чарівну скриньку із запитаннями, які готували протягом останнього тижня. Хтось із дітей запитував про шкільні події в житті героя, хтось цікавився ролі яких казкових героїв Ігор виконував на Новорічних ранках, хлопчики воліли дізнатися чому Ігор вирішив добровільно піти в зону АТО. Молодий чоловік терпляче відповідав на усі запитання учнів, а нас – дорослих вразила щира фраза запрошеного: «Я не міг стояти осторонь подій в країні. На передову відправляли недосвідчених вісімнадцятирічних юнаків, які не володіли зброєю, а я все таки мав певні навики і тоді вирішив не чекати повістки з військкомату, а діяти самостійно. На той час була створена Рота патрульної служби міліції «БОГДАН», діяльність якої спрямовувалась безпосередньо для потреб АТО. Ось я й вирішив піти служити. Сьогодні вже прийшов на дев’яту ротацію». Але найбільше усіх присутніх здивувала відповідь Ігоря на запитання Михайла Минька: «Чи вважаєте Ви себе героєм ?», спершу гість задумався, а потім рішуче відповів: « Ні! Героєм себе не вважаю. Я просто виконую свій громадянській обов’язок, я складав присягу на вірність державі, а отже не можу її залишити у скрутний час.» Ось яких патріотів народила Подільська земля! Як любляча мати леліє і любить свою дитину більше у час недуги, аніж здоровою, так і справжні патріоти здатні вийти на захист і цілісність держави тоді, коли їй загрожує небезпека, а не в той час, коли все спокійно і тихо.
Учні-четвертокласники з натхненням декламували задушевні патріотичні вірші, співали пісень. Одну з них присвятили матері героя – Світлані Степанівні, подякували їй за гідне виховання земляка-героя та невтомні молитви за всіх синів, які по совісті виконують свій обов’язок.
На прощання учні подарували герою-земляку кульки із щирими побажаннями щастя, добра та Божої благодаті, а він пообіцяв, що наступного разу повернеться уже з Перемогою, на яку ми всі дуже чекаємо. Хочеться лише сказати, що ми пишаємося Вами – наші захисники і молимось за Ваше швидке повернення додому!
Н.Шковронська
педагог-організатор Дашковецького НВК
  
|